стати в коло

См. также в других словарях:

• очерт — у, ч., розм., рідко. 1) Коло, круг. 2) у знач. присл. о/чертом. По колу, колом (ходити і т. ін.). •• Ста/ти о/чертом стати в коло (колом) …   Український тлумачний словник

• веремѧ — ВЕРЕМ|Ѧ (122), ЕНЕ с. Определенный отрезок времени: огньмь искоушено бываѥть злато. а чл҃вци при˫атьни въ веремѩ съмѣрени˫а. (ἐν καμίνῳ!) Изб 1076, 185 об.; что сѩ въ которое вѣремѩ начнеть дѣ˫ати то оутвьржають грамотою. Гр 1229, сп. D (смол.);… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• посивіти — си/ві/ю, си/ві/єш, док. 1) Стати, зробитися сивим, сивішим. || перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим небудь, виконувати якусь роботу тощо. 2) Стати сірувато білим, набути сірого відтінку …   Український тлумачний словник

• увиватися — I (ввива/тися), а/юся, а/єшся, недок., уви/тися (вви/тися), ув ю/ся, ув є/шся; мн. ув ю/ться; док., розм. 1) тільки недок. Вигинатися то в один, то в інший бік; звиватися. || Звивисто пролягати, протікати (про дорогу, річку і т. ін.). 2) перев.… …   Український тлумачний словник

• ходити — ходжу/, хо/диш, недок. 1) Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); прот. стояти. || Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. ||… …   Український тлумачний словник

• волѧ — ВОЛ|Ѧ (1161), Ѣ ( Ѧ) с. 1.Воля, как психическая способность, выражающаяся в действиях, поступках: прѣдаж тѣло своѥ наготу. волю на попьраниѥ. оутробоу на постъ. Изб 1076, 35; акы халевъ iс(с)ви. вьсю свою ѡ(т)сѣкъ волю. и боудеши акы ч(с)тыи… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• мѣсто — МѢСТ|О (мѣсто2500), А с. 1.Определенное пространство, на котором что л. происходит, находится; пространство, которое занято или может быть занято чем л., кем л.: Сего ради на вьсѧкомь мѣстѣ молити сѧ ве||лить ап(о)лъ. (ἐν... τόπφ) Изб 1076,… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• похилятися — я/юся, я/єшся, недок., похили/тися, хилю/ся, хи/лишся, док. 1) Набувати похилого положення; починати хилитися; нахилятися. || Опускатися, згинаючись, перекошуючись під вагою, натиском чого небудь, від часу і т. ін. || Схилятися до когось, чогось …   Український тлумачний словник

• скакати — скачу/, ска/чеш і скака/ю, скака/єш, недок. 1) Робити стрибок, стрибки; стрибати. || Стрибком кидатися вниз. || Стрибком вихоплюватися кудись, на що небудь. •• Скака/ти в гре/чку див. гре/чка. Скака/ти ді/да стрибати на одній нозі. || Стрибком… …   Український тлумачний словник

• справитися — справлятися 1) (з чим і без додатка успішно виконати якусь роботу, певні доручення, обов язки тощо), у[в]правитися, у[в]правлятися, у[в]поратися; у[в]винутися, у[в]виватися (з чим, біля коло чого й без додатка упоратися з роботою); осилити,… …   Словник синонімів української мови